c_moll_allegro

Я завжди намагалася триматися подалі від політики. Не цікавилася особливо тим, ху із ху ані в нас, ані деінде. Але, може з рік тому, щось у мені зламалось. Зламалася моя аполітичність. Можливо, я трохи подорослішала. Можливо, це стало результатом дії інших факторів, неважливо.
Але відмежовувати політичне від особистого мені наразі не вдається. І мені болить, що головою моєї країни буде людина, яка сиділа в тюрмі (і не з політичних причин, а за злочин), плутає слова "інновація" та "інвестиція", "геноцид" і "генофонд", а Чехова вважає українським поетом! Мати рідна!
А перша леді наша тепер просто багіня! Мордою хоч пацюки бий.
Я розумію, що "хрен редьки не слаще", але мені йдеться хоча б  моральне обличчя людини, яка керуватиме державою. І боязно тут уявляти, чого чекати.
Як сказав сьогодні тато: "Будемо чекати на інавгураційну промову...Хоч посміємось." Та. Посміємось. Крізь сльози.
НУ болить воно мені. Болить.

Як на мене, найкращий жіночий вокал за всю історію рок-музики

Якби у Київ не заявився такий собі fejanor , то навряд чи найближчим часом  я б вибралася полазити по музеях і в театр :) А так за 3 дні побували: в Музеї Російського мистецтва (вівторок), у Музеї ім. Ханенків разом із devo4kaskerco (середа) і в Київському Молодому Театрі разом із усіма зазначеними і autumn_note (вчора) :)

Ходили на "Моя дорога Памела". Мені дуже сподобалося! Обирали виставу навмання, але вибрали чудову річ. Нещодавна постановка. Але варта перегляду!

Дякую моїм улюбленим дівчатам за вечір! І окреме дякую - fejanor  - за те, що приїхав і вніс пожвавлення у статичне київське життя :)

Два фільми з Меріл Стріп за один день)) Були в кіно на "Як все заплутано", а щойно додивилась "Джулі та Джулія" :) Аж натхнення додало! Захотілося самій взятися за освоєння кулінарії, навчитися готувати щось мегаскладне та смачне!
Настрій покращує моментально! )))

ВЕЩЬ в культуре – бытие вещи как феномена культуры. В. обладает актуальным бытием (В. существует), где актуальность понимается как в большей или меньшей степени продолжит, временной отрезок, в границах к-рого возникают и реализуются многообразные смысловые связи, обусловленные появлением В. как ранее существовавшего феномена. Актуальное бытие В., в к-ром с достаточной полнотой реализуются ее важнейшие характеристики, становится некоей точкой отсчета, исходным пунктом для изучения В. как феномена культуры.

Актуальное бытие В. дополняется потенциальным бытием, наличие к-рого (В. могла бы существовать как именно такая) говорит об имеющихся и скрывающихся в самой В. возможностях, к-рые могут оставаться и невостребованными. Эта потенциальная содержательность обретает исключит, значение в анализе культурологическом, т.к. духовная аура, к-рая возникает вокруг феномена культуры и играет большую роль в его функционировании в этом статусе, создается прежде всего духовным содержанием, даже если оно пребывает лишь в потенциальном состоянии.

В. практически с необходимостью обладает идеальным бытием в памяти, воспоминании (В. существовала или могла существовать), в рез-те чего остается лишь иллюзия, предположение, что вещь существовала, дополненное достаточно неопр. и внутренне противоречивым представлением о ней, что может быть обозначено как иллюзорное бытие В.

Наконец, В. в культуре может обладать виртуальным бытием в воображении и фантазии (В. будет или может существовать именно как таковая).

Бытие В. в культуре отличается изменчивостью и значит. подвижностью. Даже имея в виду, что феномен культуры также способен выполнять роль элемента в специфич. знаковой системе, нужно признать, что любая подобная система может быть сравнена с живым организмом, к-рый, оставаясь тождественным самому себе, постоянно пребывает в процессе изменения.

(с)

Сьогодні побачу Діанку, яка вчора повернулася із Пітера! Урррррра! Візьму з собою зеленого чаю та цукерок, аби відсвяткувати її повернення! Бінгоу)

Нарешті я повернулась! Я жахливо сумувала! Сиджу в звичному, сніжному, брудному, до болю рідному й улюбленому Києві та ледь не плачу від щастя. Я прекрасно з"їздила, чудово, але я поїхала так невчасно, і тому страшенно сумувала. Але зараз все добре. Я вдома. Написала - почитала - почула майже всіх своїх милих, рідних і прекрасних. А ще ноутбук запрацював знов.
Боже мій, як все ж таки прекрасно повернутись додому!

Наряджаю ялинку. Беру верхівку (прикрасу) , дивлюсь на неї, одягаю її на ялинку. Не гарно. Знімаю і відкладаю назад.

Мама:  - Не подобається?
Я:  - Ні. Воно тут стирчить як фалічний символ.
Тато: - Як що воно стирчить?
Я: - Як....обеліск на площі Перемоги!
Тато: - От понавчалися!

От скажіть, будь ласка, розумні просвічені люди, яким чином можна записувати в соціологи: митрополита Іларіона, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороду та Лесю Українку? Щоб аби було - щоб показати, що й і в нас, типу, соціологія є? Це ж так жалюгідно виглядає! Ну не були Дюркгайм з Вебером українцями, ну й що з того!  Не вішатися ж тепер.

Чи я чогось не розумію?

Сьогодні нарешті створила групи друзів у жж. І групи спільнот. Вбила левову частку вечора, аби створити тематичні групи і наповнити їх відповідними спільнотами. Тішуся, що тепер френд-стрічка буде охайнішою і більш читабельною.

Завтра іспит. А в мене ще кінь не валявся. Навіть усні іспити вже не страхають.

І мені знов не хочеться вночі спати. Довгий час намагалася себе привчити, створити нормальні біоритми, наблизити їх до природніх - рано лягати, рано вставати, але скінчилось вже дуже ганебно, як і завше. Ну не тягне мене спати об 11 вечора, хоч вбийся. І навіть коли сплю 7 годин, то все одно підйом о пів на сьому - трагедія. І як себе не впевняла, як не налаштовувала на добрий лад, що мені так краще і все мені вдасться, ніц не виходить. Тепер маю дилему, що з тим робити: лишити як є, чи познущатись з себе ще, авось щось вийде.

Вітаю усіх :)
Відбулося зимове сонцестояння!  А це значить, що ми пережили найдовшу ніч, і тепер день щоразу збільшуватиметься! А ще із зимовим сонцестоянням почалась справжня зима.

Спочатку я хотіла написати дуже-дуже багато про те, яким чарівним був сьогоднішній день, але мені не стає сил. А це значить, що день був справді прекрасним :))
Дякую всім, хто створив сьогодні святково-казковий настрій! Дякую погоді і небесній канцелярії, бо давно на мій ДН не було стільки снігу. Тато сьогодні тричі його чистив) Але дарма. Бо сніжило і сніжить далі.
Дякую моїм батькам, нашим дорогим родинним друзям і батькам моїх друзів :)
Дякую моїм друзям, приятелям і просто тим, хто привітав від нема-чого-робити :))
Особливо дякую кільком шаленим людям, які з року в рік  роблять моє життя різноманітним!
У мене розрядився телефон і нема сил.
Сьогодні був прекрасний день )

Ольга Вайнштейн "Денди: мода, литература, стиль жизни"
Читаю зараз ) Дуже подобається.

По всьому нашому Заполяр"ю вимкнули світло. Тому ми запалили всі свічки і слухаємо класичну музику з мого ноута.
Отакої. Але це прекрасно! )))

Comme disait Coco Chanel: il y a du temps pour travail, il y a du temps pour l'amour. C'est que ne reste plus de temps. Mais comme il n'y a pas d'amour, il semble que je perds la moitié de temps. Encore mélancolie. Qu'est-ce qu'on peut faire tel bon jour d'hiver? Rêver, pleurer, lire "L' amant" de Marguerite Duras, boire du café et encore rêver et pleurer.

"Амадей" Мілоша Формана
Неймовірно!
Знаєте, однією із задач, яку я колись собі поставила - розібрати "Лакрімозу". Маю ноти. Щоправда, в обробці (для фортепіано) Ф.Ліста. Божественно гарна музика. І взагалі люблю Моцарта. Особливо "Реквієм". Найсильніше, бо останнє? Можливо. Але не в тому справа. Фільм вразив мене дуже сильно. Справжня сповідь.
Це щось надзвичайне.

А ще сьогодні я знов переконалась, що світ ставиться до людини так само, як вона до нього. Якщо хтось думає, що світ злий, жорстокий і несправедливий, то світ не переконуватиме його \ її у зворотньому. Кожному не доводитимеш, що ти не верблюд. А якщо людина ставиться до світу із посмішкою, щирістю та радістю, то він посміхатиметься навзаєм. Бо зберегти суворий вигляд обличчя, коли тобі щиро посміхаються не вдається нікому!

Знаєте що??? Я сьогодні бейбісіттерсвувала 4 години!!))) І мені офігенно спдобалося! Сиділа із двома прекрасними маленькими дівчатками нашої сусідки. Хоча насправді не знаю хто з ким сидів - малі зі мною, чи я із ними))) Третій курс для мене - це зарано і забагато, певне. Хочу назад у дитсадок!!!


а тепер лишилось написати на завтра 2 реферати))) нічо, не пропадем. від такого ще ніхто не помирав))

Два дні неперевірки пошти і 17 нових повідомлень
крейзі швидкий темп життя
трошечки Лу Ріда в навушниках
сьогодні мене напоїли ройбушем
і дали змогу посміятися не дивлячись на годинник
Кіра Муратова по вечорах
роздрукована і зовсім трохи почата Місячна соната
хіба я не цього прагнула?